ВПЛИВ ФАКТОРІВ ДОВКІЛЛЯ

НА ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ

Динаміка медико-демографічних процесів в області повністю відображає аналогічні процеси, характерні в Україні в цілому, що свідчить про єдині причини негативних явищ, які в першу чергу пов’язані з соціально-економічними умовами.

Починаючи з 1991 року, в області природний приріст характеризується негативною динамікою. Показники смертності населення в 2002 році перевищили показники народжуваності більше ніж в 2 рази (народжуваність складає 7,1 на 1000 населення, а смертність 16,0).

В нове століття Харківська область вступила з чисельністю населення 2941 тис. осіб. За останні 10 років (1991-2001 рр.), внаслідок депопуляції населення області скоротилося на 254 тис. осіб (в містах – на 199 тис. осіб і в селах – на 55 тис. осіб).

Міське населення Харківської області на 1 січня 2003 року становило 2266,4 тис. осіб (78,3% від всього населення), а сільське – 629,4 тис. осіб (21,7%). Протягом останніх десяти років співвідношення міського і сільського населення практично не змінилося, так в 1991 році міське населення становило 2525 тис. осіб (79%), а сільське 670 тис. осіб (21%).

Основна причина скорочення чисельності населення області –перевищення кількості смертних випадків над кількістю народжених, так в 2002 році, природний рух складає – -8,9.

У порівнянні з 2001 роком чисельність населення зменшилась в Близнюківському, Вовчанському, Дворічанському, Ізюмському, Красноградському, Краснокутському, Куп’янському, Первомайському районах.

Чисельність населення в Борівському, Кегичівському, Коломацькому, Лозівському, Сахновщинському, Шевченківському районах залишається стабільною.

Незначне збільшення населення спостерігалося в Балаклійському, Барвінківському, Богодухівському, Валківському, Великобурлуцькому, Дергачівському, Зачепилівському, Зміївському, Золочівському, Нововодолазькому, Печенізькому, Харківському, Чугуївському районах та м. Люботині.

В надзвичайно короткий період (1991-2002 рр.) відбулося обвальне падіння і без того низької народжуваності (на 39,4%), а також безпрецедентне, як для мирного часу зростання смертності (25%). Несприятлива динаміка показників природного руху населення за останні роки призвела до значного природного скорочення чисельності населення.

Разом з тим демографічна ситуація, у порівнянні в масштабах держави, є ще більш неблагополучною. Починаючи з 1991 року, рівень народжуваності в області нижче, а рівень смертності вище, ніж в середньому по Україні. Рівень народжуваності в 2002 році, у порівнянні з 2001 роком, зменшився в: Великобурлуцькому районі на 12,5%, Дворічанському районі на 10,8%, Печенізькому районі на 7,2%, Кегичівському, Нововодолазькому, Сахновщинському районах на 5%, Балаклійському, Коломацькому районах на 4%, Барвінківському, Близнюківському районах на 2%, Валківському та Харківському районах на 1,4%.

Демографічна ситуація серед сільського населення на протязі останніх 10 років залишається більш неблагополучною, чим міського. В 2002 році показники смертності сільського населення перевищували аналогічні показники серед міського в 1,5 рази.

Одними із основних причин смертності населення області, як і в попередні роки, залишаються: на першому місці – хвороби системи кровообігу 30233 померлих, що складає 65,1%, на другому – новоутворення – 5741, тобто 12,4%, на третьому – нещасні випадки та травми – 5119 (11%).

У порівнянні з 2001 роком загальна смертність населення збільшилась в значній мірі, завдяки показникам смертності від хвороб кровообігу на 1,5%, нещасних випадків та травм на 0,2%.

Ріст смертності від хвороб кровообігу свідчить про збільшення психоемоційних та стресових навантажень на населення.

В структурі смертності від нещасних випадків та травм значне місце займає отруєння алкоголем.

В 2002 році повікові показники смертності зросли майже по всіх вікових групах за винятком групи від 0 до 29 років, де абсолютне число померлих у порівнянні з 2001 роком зменшилось.

Структура причин смертності дітей у віці до 1 року в 2002 році не змінилася. Малюкову смертність, в основному, визначають стани, що виникають в перинатальному періоді і складають 78,6%.

Із усіх адміністративних територій області, найвищі показники малюкової смертності зареєстровані в Барвінківському (26,62 на 1000, що народилися живими), Краснокутському (21,01), Борівському (18,18), Коломацькому (17,86), Валківському (15,87) районах. Найнижчі показники малюкової смертності відмічаються в Первомайському (2,86 на 1000, що народилися живими), Великобурлуцькому (4,06), Золочівському (4,59), Кегичівському (4,65) районах. Протягом 1991-1998 рр. смертність немовлят невпинно зростала, а за останні 5 років набула тенденції до зниження. За 1998-2002 роки смертність дітей до одного року скоротилась на 32%.

Найбільших втрат через надсмертність за роки кризи зазнало населення працездатного та після працездатного віку. Так, абсолютне число померлих в 2002 році, перевищує на 1,3% ніж в 2001 році.

Найбільше підвищення показників смертності зареєстровано у чоловіків та жінок віком від 65 до 69 та від 75 до 79 років.

Захворюваність населення є об‘єктивним масовим явищем виникнення і поширення патології серед населення в результаті взаємодії з навколишнім середовищем (табл. 4.1 і табл. 4.2 .). Вона проявляється в різних формах в конкретних умовах існування суспільства.

Серед окремих статево-вікових груп населення найвищі рівні захворюваності були притаманні дитячому населенню.

Дитяче населення частіше, ніж інші вікові групи, хворіє на хвороби сечостатевої системи (2,6%), системи кровообігу (3,1%), органів травлення (3,6%). Підлітки мали найвищі показники захворюваності на хвороби крові, кровотворних органів (5,5%), розлади психіки і поведінки (5,8%), хвороби ендокринної системи, порушення обміну речовин (6,3%). Для них є характерними високі рівні травматизму.

Зберіганню негативних тенденцій щодо зміни стану здоров‘я дитячого та підліткового населення сприяє сукупність дій таких факторів, як погіршення якості харчування, невідповідність навчальних меблів, недоліки в освітленості робочих місць, високі навантаження учбового процесу при переході на нові форми навчання, зниження рухової активності у школярів.

В 2002 році первинна захворюваність дорослого населення виросла на 2,9%, у порівнянні з 2001 роком. За цей період відмічалися найбільш високі темпи приросту захворюваності системи кровообігу (на 16,7%), органів травлення (на 4%).

Найвищі рівні поширеності хвороб зареєстровані в Лозівському районі (18404,7), м. Люботині (17592,5), Куп‘янському районі (17133,1) та Чугуївському районі (17110,7).

Структура захворюваності у порівнянні з попереднім роком суттєво не змінилась. На першому місці залишаються травми та отруєння (7,8%), на другому місці – хвороби системи кровообігу (7,6%), на третьому – хвороби шкіри та підшкірної клітковини (7,2%).

Зростання захворюваності різних вікових груп населення відбувалося за більшістю класів хвороб, проте темпи його суттєво відрізнялися в окремих групах та за окремими видами.

Погіршення соціально-економічного положення значної частини населення, стресові навантаження та екологічної ситуації сприяють прогресивному погіршенню показників захворюваності населення області.

Загальна інфекційна захворюваність населення області в 2002 році знизилась в порівнянні з 2001 роком на 34,0%. На протязі останніх 5 років має місце тенденція до зменшення кількості хворих на інфекційні хвороби. Але при цьому зберігається високим відсоток населення, яке перехворіло і становить 15,5 – 17,5% щорічно.

В 2002 році було зареєстровано (без грипу та ГРВІ) 18 882 випадки інфекційних захворювань, з них 11 925 або 63% припадає на захворюваність скарлатиною, вітряною віспою та краснухою.

За підсумками 2002 року область посіла 15 загальне рейтингове місце по інфекційній захворюваності (у 2001 році – було 16). В області відмічається зниження захворюваності сальмонельозами на 15,9%, дизентерією – на 30,8%, гастроентероколітами – на 26,6%, вірусними гепатитами – в 1,8 рази, кашлюком – в 15,5 рази, кором – в 16,2 рази, епідпаротитом – на 26,1%, вперше за останні роки визначилась тенденція до зниження менінгококової інфекції, на рівні минулого року захворюваність дифтерією.

Разом з тим, рівень розповсюдженості окремих інфекцій залишається вищим, ніж в цілому по Україні, і область посідає останні рейтингові місця: по захворюваності сальмонельозами – 25, дизентерією – 24, дифтерією – 25, менінгококовою інфекцією – 27.

Найбільше розповсюдження мають, крім грипу та ГРІ, кишкові хвороби. Незадовільна ситуація з кишкових інфекцій обумовлена високими рівнями захворюваності у м. Харкові (особливо в Фрунзенському, Комінтернівському, Орджонікідзевському районах), Борівському, Красноградському, Дергачівському, Чугуївському, Харківському районах області, які займають останні рейтингові місця.

Значною мірою захворюваність ГКІ обумовлена захворюваністю дітей до 14 років. Найбільш ураженою є група дітей у віці від 0 до 2 років.

Аналіз розповсюдженості кишкових інфекцій на адміністративних територіях свідчить про нерівномірність розвитку епідеміологічного процесу, якщо в м.Харкові захворюваність на сальмонельоз знижена на 25,4%, в районах області вона зросла на 13,9%.

Найбільш несприятлива ситуація зберігалась на протязі року в Красноградському, Борівському, Дергачівському, Чугуївському районах області та Фрунзенському, Комінтернівському, Орджонікідзевському районах м.Харкова, які посідають останні рейтингові місця.

Захворюваність на вірусний гепатит А у 2002 році зменшилась в 2,1 рази, середньообласний показник визначився на рівні 38,5, разом з тим, в 15 районах області рівні захворюваності перевищують середньообласні. Найбільш високі показники захворюваності ВГ–А у Борівському (129,2), Дворічанському (92,9), Чугуївському (92,3), Близнюківському (92,0), Сахновщанському (89,9) районах. Значна строкатість в показниках захворюваності теж обумовлена недоліками в їх діагностиці.

Специфічні методи дослідження з виявлення маркерів вірусів та антитіл, як ранній надійний тест діагностики, що дозволяє підтвердити клінічний діагноз та виявити приховані випадки інфекції вірусних гепатитів, в районах області не використовуються зовсім.

Показники моніторингу епідемічної безпеки питної води свідчать про активізацію водного фактору розповсюдження інфекції, як в районах області, так і в м. Харкові. Позитивні знахідки антигену вірусного гепатиту А в питній воді в 2002 році становлять 3,8%, в 2001 році – 2,8%. Питома вага гострого гепатиту в сумарній захворюваності вірусними гепатитами становить близько 26%.

В 2002 році зареєстровано 436 випадків проти 430 у 2001. Незважаючи на те, що по м. Харкову захворюваність вірусним гепатитом В залишилась практично на рівні минулого року, її рівень залишається високим, інтенсивний показник перевищує середньообласний – 19,1 при 14,8.

Ріст захворюваності вірусним гепатитом В відмічається в Чугуївському районі (в 3 рази), Харківському (в 1,4 рази), в Дворічанському (на 35,4%), Печенізькому (на 43,9%), в Чугуївському (на 20,8%).

В 2002 році значно ускладнилась ситуація з дифтерії в м. Харкові – зріст захворюваності в 2 рази з двома летальними випадками (Орджонікідзевський та Фрунзенський райони).

В останні три роки показники захворюваності кашлюком в області нижчі за середні по Україні. В 2002 році зареєстровано лише 11 випадків (10 у м. Харкові та 1 у Дергачівському районі), показник на 100 тисяч населення складає 0,3.

На протязі останніх трьох років область посідає останні рейтингові місця по захворюваності менінгококовою інфекцією. Неблагополучна епідемічна ситуація підтверджується високим рівнем захворюваності, значною кількістю генералізованих форм і високою летальністю. Не дивлячись на зниження (114 випадків проти 125), про високу інтенсивність епідемічного процесу свідчить зріст захворюваності у порівнянні з минулим роком в 11 районах області та м. Люботині. Вище середньообласного – 3,9 показник захворюваності в 12 районах області, м. Харкові, м.Люботині, 54,4% захворілих (62 чол.) по м. Харкову. Хворі були госпіталізовані в 100% випадків.

У загальній кількості хворих на менінгококову інфекцію переважають діти – 83,3%.

На протязі останніх 10 років захворюваність грипом у Харківській області у порівнянні з попереднім 10–річчям знижена у 2,3 рази. Однак вона продовжує залишатись однією з найактуальніших проблем охорони здоров’я. Щорічно на ці інфекції хворіє близько 15,0% жителів області, що складає більше 90,0 % всіх випадків інфекційних захворювань.

В Харківській області епідемічного підйому грипу та гострих респіраторних інфекцій в сезон 2001/2002 р.р. не спостерігалось. Захворюваність реєструвалась у межах сезонного рівня, нижче епідемічних порогів на всіх адміністративних територіях.

В області продовжується погіршення епідемічної ситуації з туберкульозу. В 2002 році зареєстровано 2153 нових випадків захворювання, показник на 100 тис. склав 74,0 проти 71,7 у 2001 році та 71,0 по Україні. В районах області туберкульоз виявлено у майже кожного 1000 мешканця.

За загальною кількістю ВІЛ-інфікованих Харківська область посідає дев’яте рангове місце в Україні. Всього за період епіднагляду з 1987 року виявлено 1421 ВІЛ-інфікований, з них 33 захворіли на СНІД, 22 померли.

Станом на 1.01.2003. на обліку перебувають 771 ВІЛ-носіїв, в т. ч. 9 хворих на СНІД; найбільше у Лозівському (261), Балаклійському (83), Первомайському (61) районах, м. Харкові (221).

В 2002 році в Харківській області зареєстровано 217 нових випадків ВІЛ-носійства (7,4 на 100 тис.) та 12 хворих на СНІД (0,4 на 100 тис.) Захворювання розповсюдилося майже на всі адміністративні території області та верстви суспільства.

Рівень інфікованості населення ВІЛ складає 0,3%. Найвищий він серед осіб, що мали статеві стосунки з ВІЛ- носіями (12%) й ін’єкційних споживачів наркотиків (6,2%) у віці 20-29 років (63%). З 2000 року почастішала реєстрація туберкульозу у ВІЛ-інфікованих - до 16-20 випадків на рік.

Таким чином, епідемія ВІЛ-інфекції в Харківській області сягнула до нового етапу свого розвитку, який характеризується прихованим ростом захворюваності, поступовим залученням до епідпроцесу соціально адаптованого населення з реалізацією статевого шляху інфікування. Прогнозується ріст захворюваності серед новонароджених, помолодшання ВІЛ-інфекції, збільшення кількості захворювань на СНІД та летальності.

Територія Харківської області є неблагополучною щодо ряду природноосередкових інфекцій, які проявляють себе захворюваннями людей. Встановлені природні осередки туляремії, лептоспірозу, ієрсиніозів, геморагічної гарячки з нирковим синдромом, еризипелоїду, лістеріозу, Ку-гарячки, хвороби Лайма.

В області склалося стійке епізоотичне неблагополуччя зі сказу. Осередки сказу зареєстровані на всіх адміністративних територіях, найбільше у Золочівському, Красноградському, Первомайському, Барвінківському, Вовчанському, Чугуївському районах. Усього виявлено 161 захворювання проти 155 у 2001 році.

Основним джерелом сказу є лисиці (30%). У структурі захворюваності тварин також представлені інші дикі тварини - єнотоподібний собака, вовк, куниця, борсук, байбак (4%), а також велика та дрібна рогата худоба (27%), коти (24%), собаки (15%).

Зверненість населення по антирабічну допомогу залишається досить високою - 6-7 тис. населення ( 203-235 на 100 тис.) Щорічно 7-10% з них отримують антирабічне лікування.

Понад 80% укусів наносяться свійськими тваринами, що при наявності міського сказу (11 випадків в м.Харкові) потребує від зацікавлених відомств і служб активізації заходів щодо впорядкування утримання тварин (облік, вакцинація, санкції до порушників правил утримання).

В 2002 році в області зареєстровано 3 випадки малярії; з них один – триденна форма малярії, яка може розповсюджуватися в нашій області через малярійних комарів.

В області налічується 2622 постійних водоймищ загальною площею 59991,4га; площа болот – 31183га, площа зрошувальних земель – 19895га. Анофелогенна площа складає 9068га – це 15,1% від площі під водою.

Мінімальні обсяги робіт з проведення протималярійних заходів, а частіше їх повна відсутність, значно ускладнюють ситуацію. Зростання чисельності переносників малярії, високі температури, великі анофелогенні площі, різке зниження обсягу профілактичних дезінсекційних робіт в приміщеннях та водоймищах, відсутність екологічно безпечних ефективних біопрепаратів, недостатнє фінансування протималярійних гідротехнічних робіт, велика кількість іноземних громадян, які хворіли на малярію у себе на батьківщині, а також відсутність ліків, роблять прогноз з малярії вкрай небезпечним.

В 2002 році в Харківській області зареєстровано 17601 хворий на гельмінтози. Загальна захворюваність на гельмінтози, в порівнянні з 2001 роком, знизилась на 4,9% і складає 598,5 на 100тис. населення (проти 629,1 – в 2001 році).

В структурі паразитарної захворюваності 97,2% складає ентеробіоз; 2,6% - геогельмінтози, на долю інших припадає – 0,2%. Ентеробіоз у дітей складає 90,8% всього ентеробіозу, виявленого в області.

Враженість ентеробіозом дітей організованих колективів залишається високою, в ДДЗ – 5,1%; школярів 7,9%.

Висока ураженість гостриками дітей дитячих закладів – 5,1%, школярів 1-4 класів – 7,9%.

В 2002 році зареєстровано 399 випадків аскаридозу. Аскаридоз у дітей становить 64,7% усього аскаридозу, зареєстрованого в області. В останні роки намітилась тенденція до зростання захворюваності дітей молодшого віку. Із 258 дітей, хворих аскаридозом – 152 дитини (58,9%), віком від 0 до 2-х років – 18,9%; від 3 до 6 років – 39,9%. Це слідство розповсюдження городництва та значного забруднення ґрунту яйцями геогельмінтів (аскарид, токсокар).

В 2002 році зареєстровано 9 випадків захворювань бичачим (8) та свинячим (1) ціп?яками. Із 9 випадків – 7 місцевого зараження (по одному в Харківському, Сахновщинському районах, 5 в м. Харкові). Захворілі придбали м’ясо та м’ясопродукти на ринках м. Харкова та області.

В 2002 році в області зареєстровано 1085 хворих на коросту проти 1146 в 2001 році. Захворюваність на 100 тис. населення становить 36,89 (в 2001 – 38,97). Через відсутність спеціалізованих лікувальних закладів – скабіозоріїв – більшість хворих лікується амбулаторно.

Захворюваність на коросту значно більша, тому що хворі не завжди звертаються за медичною допомогою і розповсюджують коросту серед населення (бомжі, непрацюючі). Безкоштовне лікування цих хворих в спеціальних закладах не проводиться, тому у більшості реєструється тільки 25-30% хворих на коросту.

Враховуючи нинішню екологічну ситуацію в Україні, важливим кроком на шляху державного вирішення проблеми гігієни довкілля та охорони здоров?я стала розробка “Національного плану дій з гігієни довкілля на 2000-2005 роки”, та прийняття розпорядження обласною державною адміністрацією від 26.06.01р. № 420 „Про затвердження регіонального плану дій щодо поліпшення довкілля на території області на 2001-2005 роки”, створення обласної координаційної ради.

З метою зниження несприятливої дії факторів навколишнього середовища на здоров?я населення області необхідно реалізувати слідуючі заходи:

1. Впровадження в м. Харкові незалежного артезіанського водопостачання із надійно захищених водоносних горизонтів. 3 цією метою необхідно залучити існуючі глибоководні артезіанські свердловини ТВО "Харківкомунпромвод", промислових підприємств та організацій.

Застосування сучасної локальної системи очистки та знезараження питної води, що подається з поверхневих джерел.

Проведення реконструкції на водопровідних спорудах ВУВГ "Донець", "Дніпро", Ізюмського приладобудівного заводу з впровадженням озонування та застосування активованого вуглецю. Проведення реконструкції на водорозподільних мережах комунальних водогонів. Проведення реконструкції комунальних водогонів в м.м. Барвінкове, Богодухів, Люботин, Первомайськ, Чугуїв, Валки та смт В.Бурлук.

Органами місцевого самоуправління провести облік шахтних колодязів загального користування, намітити заходи по проведенню їх ремонту, очистки та дезінфекції, а також встановленню або відновленню огорожі навколо колодязів та навісів над колодязями.

2. З метою поліпшення якості води річок м. Харкова необхідно провести будівництво очисних споруд по очистці поверхневого стоку, провести очистку річок міста від мулу та сміття.

Провести будівництво очисних каналізаційних споруд в м.м.Змійові та Богодухові, смт Дворічна. Виконати реконструкцію каналізаційних очисних споруд в м. Барвінкове, смт Високе Харківського району, Великий Бурлук, Нова Водолага, Сахновщина. Для каналізування м. Дергачі виконати будівництво каналізаційних мереж Дергачі – Харків.

3.Вирішити питання будівництва полігону твердих побутових відходів для м. Харкова. Привести звалища твердих побутових відходів в відповідність до вимог нормативних документів, обов'язково провести їх паспортизацію.

ЗМІСТ